×

Попередження

EU e-Privacy Directive

This website uses cookies to manage authentication, navigation, and other functions. By using our website, you agree that we can place these types of cookies on your device.

View Privacy Policy

View e-Privacy Directive Documents

View GDPR Documents

You have declined cookies. This decision can be reversed.

Наші пастирі: Частина Третя:
Черниці в Донецьку й у Луганську

 

РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКІ СЕСТРИ:

УРСУЛЯНКИ-ДОНЕЦЬК

Польська галузь урсулянок від Серця Ісуса вмираючого. Заснована 100 років тому. Мати Урсула Ледуховська благословенна. Рідна сестра Терези, покровительки місії й Товариства Петра Клавера, а також Володимира, генерала єзуїтів. Кілька років провела в Російській імперії, працюючи в сфері освіти. Якийсь час на примусовій еміграції в скандинавських країнах приєдналася до акції допомоги для польських сиріт, яка проводилася в Данії й Пневах, близько Познані. Там перебувають її реліквії. Призначення громади - піклування над здатною, але бідною молоддю.

1. ФАЛЬКЕВИЧ ГАННА OSU 1956

Старша черниця в Донецьку. Раніше працювала в декількох громадах Польщі й України. Батьки вихідці з Городка Ягелонського. Бачила батьківський дім, але не дозволили їй увійти в нього. Рідний костьол гарний і повернутий католикам, хоча польська діаспора й невеличка.

Батько сестри, Ян, 1922 року народження вчився в гімназії в Грудці. Мама, Марія Лободзець, на рік молодша за батька, росла по-сусідству.

У ті роки «небажаючим» покинути Україну полякам підпалювали будинки й лякали цим інших.

Переїхали в Польщу на «нові землі» в 1946. Поселилися в селі Стара Вида в Зеленогурському воєводстві.

Батько сильно шкодував і постійно бачив сни про Грудку.

Шлюб уклали в 1948. Мали 8 дітей, але живими залишилися лише 5.

Померли Ян, Марія й Ганна.

Брат Антоній живе в місті Тихи й працює на автомобільному заводі. Станіслав і Юзефа залишилися жити по-сусідству з батьками. Дві молодші, Христина, це нинішня сестра Ганна, і Ядвіга, - загинула від спалаху газу в сусідському будинку. Було їй 33 роки, працювала вчителем релігії.

У Церков ходили пішки 3 км, до Тухоли Жарської.

Сестрі в 12 років сильно запали у серце слова з Євангелія: « Іди за Мною»!

В 13 років уперше побачила сестер-черниць. Одна з них пояснила дівчатам, що не настільки важливо яке покликання або професію ми обираємо. Важливо порадитися з Господом, яке покликання він вибрав для нас. З тих пір, молячись про гарний шлюб, молода Христина додавала: «Якщо на це Твоя воля»!

Місцевий священик Юзеф Дратва оголосив одного разу, що бажаючі допомагати священикові у викладанні уроків релігії, можуть пройти дворічні курси для катехизаторів.

У той час сестра Ганна закінчила освіту й працювала бухгалтером. Однак заклик пастиря і його численні молитви, а також проповіді про покликання мали свій результат. Провчившись два роки в Зеленій Гурі й одночасно допомагаючи настоятелеві, вона захопилась урсулянками, які відправили її на послух у Люблін. Там додатково відвідувала католицький Університет. Новіціат був по близькості Познані в Пневах. Потім Бидгощ і навчання у Варшавській Теологічній Академії, магістратура в 1985, по темі Януша Корчака. Перебування в монастирях Щецина, і Слупська.

В 1991 році переїзд на Україну й нові пригоди.

У ті часи сестри співробітничали з отцем Романом із Товариства Христова. Сестри жили на квартирі в бабусі Зосі Водецької. Про затвор і мови бути не могло, тому що туалет був у дворі й пані Зося ночами перетинала територію сестер, щоб добратися до веденої мети.

Ці незручності Господь рясно винагородив численними покликаннями. Зокрема сестрами стали проживаючі в тих краях дівчата: Гелена, Тетяна, Уляна, Еліна.

В 1996 році сестра переїхала в Чернівці, де отець Віктор Антонюк віддав спочатку одну кімнату парафіяльного будинку, а потім верхній поверх.

У Дніпропетровську отець Мартін, який має талант дивувати подарунками, викупив два будинки для приходу й в одному оселив сестер, які спостерігали за храмом. Це був 1997 рік.

В 2000 році сестра опинилася в Дніпродзержинську. Там деякі парафіяни пожертвували квартиру напроти костьолу й сестри поселилися в ній.

В 2002 році сестра Ганна поселилася в Донецьку на квартирі, а через рік звільнився будинок на Комінтерна. По цій адресі сестри живуть донині.

Сестра Ганна досвідчена катехетка, багаторічна місіонерка, одна з піонерок відновлення духовності в Україні.

2. СЛУПЕЦКА КЛАРА OSU 1946

Сестра пенсіонерка.

У Донецьку опікувалася про хворих.

Важкий характер, дуже критична, цікава.

3. ТКАЧУК (Клевачковська) ГЕЛЕНА OSU 1974

Вічна «професка» (сестра, яка дала довічні обітниці), із самого молодшого покоління місцевих сестер-українок. Чудова куховарка. Багаторічна дончанка.

Компанійська, весела, може «вкусити».

Родом з Поділля, з історичного містечка Бар

Батьки - Юзеф і Емілія Залевські.

Їм, відповідно, 61 і 60 років. Старший на шість років брат Гелени - Валентин.

Дідусь Клевачковський змінив польське прізвище на українське Ткачук, щоб уникнути репресій.

Дідусь мами був висланий на Сибір, за те, що заступався за ксьондза, говорив, що «хліба вистачить усім, а ксьондзів може не вистачити.»

В Орден вступила разом з іншими, після короткого контакту із сестрою Євою.

4. ШВЕЦЬ АНЕЛЯ OSU 1978

Парафіяни кличуть її сестра Неллі

Родом із села Мушкатинець. У костьол ходила в Голозубинці, той костьол був відкритий завжди, навіть у радянський час. Прадід сестри був переслідуваний як поляк і висланий у Сибір. Бабуся пережила голодомор. Про воєнний час у сім'ї розмовляють мало, було це лихоліття.

Батько Станіслав 59 років, тракторист. Мама Марія 53 року, секретар у відділі охорони здоров'я. У сестри Анелі є сестра й брат. Старша сестра, Галина, одружена, має двох дітей. Молодший брат, Антон, займається виробництвом пластикових вікон і мріє про створення сім'ї. Покликання прийшло під час паломництва з Кам'янця в Летичів. Розповідає, що вплинула на неї посмішка сестри Гелени, яка теж ішла в тому паломництві. Подібно, як і сестра Гелена, вона з покоління сестер, які вступили в орден у зв'язку з державними змінами й з настанням релігійної свободи в Україні.

Хвороблива, тиха, скромна, 3 роки на Донбасі.

Допомагає в захристії.

5. САВЕНКО ІРИНА OSU 1959

Сама молода за стажем, постулатка.

Пізнє покликання. Родом із Дніпродзержинська. Мама, Реґіна, за походженням полька.

Батько, Георгій, родом з Росії з віруючої сім'ї. У його батька, Данила, було ще чотири брати: Мойсей, Іван, Марко... Існує версія, що вони були старообрядники, що підтверджують біблійні імена, якими нарікали їх батьки. Тато бажав стати священиком, але внаслідок революції в розкуркуленої сім'ї не виявилося можливості відправити Георгія вчитися в семінарію. За освітою Ірина педагог і бухгалтер.

Багато років Ірина заперечувала існування Бога, називаючи себе повною атеїсткою. Це привело її до окультних практик і поступово до духовної смерті.

Не вірячи в Бога, однак, звернулася саме до Нього, щоб допоміг знайти себе. Тоді дивним образом Бог відгукнувся й увійшов у життя Ірини. Прийшла до Бога слідами бабусі. З нею трапилася важка хвороба й смерть. У період важкої хвороби вирішили разом з мамою запросити до бабусі священика й переживали сильно, що «процедура» буде дорого коштувати.

Сходили в костьол і були сильно здивовані, що обряд провели безкоштовно. Ще сильніше здивувалися, коли з'ясувалося, що жінка, яка здавалася їм смертельно хворою, після молитви стала почувати себе набагато краще й прожила додаткових 3 місяця.

Сподобалися їй біблійні заняття в Дніпродзержинському костьолі. Включилася в щоденні служби. Допомагала місцевим урсулянкам і капуцинам в організації сесій «Школи євангелізації». Почула покликання, завдяки черниці з Донецька. Брала участь у сесіях світських місіонерів з Польщі в приходах Донбасу. Доля розпорядилася її покликанням так, що послух проходить у Донбасі, веде катехизацію в Червоноармійську, Макіївці, веде парафіяльну бухгалтерію, чим сильно допомагає приходу.

Добре володіє комп'ютером, займається канцелярською роботою.

 

БОЖОГО СЕРЦЯ ІСУСА - ЛУГАНСЬК

Молодий орден, організований близько 100 років тому в Шленську. Організований з метою піклування над дітьми й важкою молоддю Габріелою Клаузе. Нараховує близько 50 сестер в 4 країнах світу: Німеччині, Бразилії, Україні й Польщі. Головний будинок у Вроцлаві.

1. МІКСА МАРІЯ-РЕҐІНА-МАРІЄТТА CDC 1968

Перша черниця в Луганську.

Природжена місіонерка, вічний мандрівник. Любов до подорожей побрала, імовірно, у своєї мами. Предки сестри Марієтти - вихідці з окраїн Кутна.

Батькам, Яну й Гелені (дівоче прізвище Гурницька), по 73 роки й живуть у Ястрові близько міста Пілки. Тато був водієм. Сестра народилася в 1968 році у Валче. Має шість сестер і братів. Старші: Богдан, Божена і Януш, і молодші: Беата, Дорота й Варвара.

Вступила в Орден в 1986 році, коли прочитала оголошення в газеті «Пшеводник Католицьки».

Працювала у Вроцлаві, Берутове, Новограді-Волинському й у Луганську. Організувала канікули для дітей у Бердянську, а також «оазис» у парафіяльному будинку. Сповнена енергії й задумів. Зараз знову в Новограді-Волинському.

2. НОВАКОВСЬКА АГНЕШКА-АГНЕС CDC 1973

Сестра народилася в місцевості Данілув у Радомському районі, Лодзького воєводства. Мама, Халина, в дівоцтві Вроцлавська. Бабуся, Марія Вроцлавська, дуже молилася, щоб хтось із сім'ї пішов у монастир. Перша про Орден думала старша сестра Божена, знайшла адресу, але злякалася. Агнешка ж вирішила, що раз сестра злякалася, то вона піде перша. Подала приклад сестрі й та через рік теж вступила в Орден. У них ще четверо сестер й братів. Двоє старших: Марек і Дорота й двоє молодших: Мирек і Кароліна.

Божена в монастирі в Пшиленку близько Вроцлава, викладає в школі й за словами Агнешки міркує чи не приїхати їй на Україну. Агнеса в порівнянні з Марієттою, тиха, але не менш активна піонерка. Водить автомобіль. Не боїться життя в екстремальних умовах.

3. БОЧКОВСЬКА НАТАЛІЯ CDC 1979

Родом з Федорівки Новгород-Волинського району, Житомирської області. Мама Ніна народилася в посиланні в Казахстані. Батькові, Валентину, 63 роки. Мама на рік молодша. Обоє вони хлібороби. Виховали вісім дітей. Зі старших близнюків залишилася сама старша Людмила. Імена інших дітей: Валя, Віта, Таня, Неля, Ром, Валик. Сестра Наталя сама молодша. В орден пішла за прикладом сестер, які приїжджали в її рідне село Федорівку. Вступила в Орден в1997 році, «вічна професка».

 

ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКІ ЧЕРНИЦІ

Орден сестер Служниць Непорочної Діви Марії.

Створений за сприянням василянина о. Єремія Ломницького, о. Кирила Селецького, настоятеля з Жужелян і сестри Йосафати Гордашевської в 1892 році. Працюють в 15 країнах світу серед української діаспори. В Україні 167 сестер. Мають три харизми:

1. Катехизація

2.Опіка над хворими

3.Опіка над церквами

У Донецьку є дві різні за характером гілки ордена: контемплятивні й активні.

 

Контемплятивні Служниці в Донецьку

Будинок Владимирської Богородиці, Донецьк вул. Свидерського, 35

Прихід Божої Матері святого Розарію

Сестри ведуть біблійний кружок. Допомагають одержимим. Мають дві каплиці: святого Йосипа для відвідувачів і святої Терези Дитятка Ісуса у затворі.

Щодня моляться за ті країни де міссіонерствують.

Понеділок: Бразилія-Аргентина

Вівторок: Сша-Канада

Середа: країни колишньої Югославії

Четвер: Польща

П'ятниця: Україна

Субота: Словаччина

Воскресіння: Ватикан ( за всіх ієрархів, місіонерів та ін.)

1. СОЛОДКО МАРІЯ

Сестра з Тернопільської області приїхала в Донецьк на початку 2007 року допомагати при створенні нової контемплятивної гілки ордена.

2. ЦЕГИЛЬ ЮСТИНА

Два роки в Донецьку, уродженка львівської області.

3. ЗЕМОЛЯК КІКЕЛІЯ (Цецилія), Терезиня

Ігуменя контемплятивної гілки й засновниця нового будинку на вулиці Свидерського. Приїхала на Україну в 2000 році із Бразилії. Її предки, Микита й Ксенія Пасечні, покинули Тернопільське село Донахівського району, Трембовлю, в 1896 році. Батьки, Іван Замуляк і Юлія Пасечні, виросли в містечку Прудентополіс і народили 5 дітей. Самий старший, Амбросій, якого дочка Юліана стала черницею. Друга Розалія, третя, покійна Марія. Кікелія (Цецилія) була четвертою дитиною, самий молодший, Мирон, журналіст, дослідник українського минулого емігрантів. У сестри Кікелії є ще дві двоюрідні сестри в ордені, Йосафата Пасічна й  Іонікія Димитришина. З Йосафатой вчилися разом в одній гімназії в Прудентополісі й з дитинства мріяли стати черницями. Йосафата на рік раніше вступила до ордену, ніж Кікелія.

Про своє покликання говорить, що її підтримали священики на колядках. Коли їй було 4 роки священик дав їй на вибір два образки й сказав, що один образок позначає сестер-катехеток, інший служниць і вже тоді жереб випав на служниць.

Три роки пізніше отець Петро Бальцар в аналогічній зустрічі приїхав у рідний дім на конячці. Помітивши як дитина просить освятити старенький розарій, обіцяв, що, якщо вона бажає бути черницею й обіцяє нею бути, то він їй подарить більш «файний» розарій.

 

Служниці Господні Діяльні

Будинок Усіх Святих Українського Народу, Кафедральний прихід, Донецьк, вул. Васнєцова, 1

Сестри ведуть Катехетичний Центр при кафедральному соборі й недільну школу.

1. КОЛЕЩУК ВІРА

Родом з Івано-Франківської області. Вчилася в Чернівцях у технічнім училищі на токаря. У Барі познайомилася із сестрами-бенидиктинками й дуже прагла вступити в цей орден. Мама порадила їй не міняти віри й установила контакт із єпископом греко-католиком, який розповів їй про існування жіночих орденів у підпіллі.

Наближався час легалізації греко-католицької церкви. При зустрічі з Вірою єпископ у розмові із упертою дівчиною послався на документ, підписаний Папою, у якім ішла мова про перехід до інших обрядів. Це остаточно допомогло Вірі вибрати греко-католицький орден.

Незабаром, по прийняттю обітниць одержала запрошення працювати в Донецьку й останні 7 років працює в кафедральному приході, допомагаючи в катехизації місцевим священикам. Сестра живе на другому поверсі чотириповерхового будинку поруч із собором.

2. ПАНАСЮК ЛЮДМИЛА

Сестри-василянки в Криниці біля Олександрівки.

Монастир у стадії виникнення.

Losowe / Random

JSN Epic template designed by JoomlaShine.com