×

Попередження

EU e-Privacy Directive

This website uses cookies to manage authentication, navigation, and other functions. By using our website, you agree that we can place these types of cookies on your device.

View Privacy Policy

View e-Privacy Directive Documents

View GDPR Documents

You have declined cookies. This decision can be reversed.

Причини мого вигнання з Росії



Дорогі друзі!

Це вже третій день мого перебування в Японії після вигнання з Росії. Я вже трохи заспокоївся і можу розповісти про примхи моєї долі, що може торкнутися й інших місіонерів, що знаходяться в "чорному списку".

У червні поточного року у своїй офіційній заяві ієрархія Православної Церкви звинуватила католиків у "надмірній активності" і залученні корінних росіян до католицизму. Автор цього документу, єпископ Православної Церкви Кирило заявив, що Росія не має потребу в місіонерах, оскільки більшість віруючих - це православні, а ми, католики, нібито займаємося прозелитизмом, і це є великою проблемою Московського Патріарха Алексія II. У вище згаданому списку можна знайти імена католицьких священиків, черниць і місіонерських організацій. Моє прізвище теж було внесено в цей список. Єпископ Кирило говорив про моє "неприхильне інтерв'ю" навесні 2000 року, у якому я розповідав глядачам Камчатського телебачення про те, що в 988 р. Русь прийняла водохрещення від Всесвітньої (тобто єдиної) Церкви. Цей факт, нібито, був своєрідним шоком для місцевих жителів, у яких відсутні знання з приводу того, що православні і католики дуже близькі один одному. "Змагання", що відбувається в Москві, і є причиною того, що Православна Церква Московського Патріархату воліє мовчати про історичний факт і називати нас, католиків, єретиками. Може це і було однією із причин мого вигнання.

Історія Карафуто... Сахаліну, приходу у Російській Федерації поблизу Хоккайдо, у якому я перебував останні 3 роки, має католицьке минуле, пов'язане з Японією. Міссіонери прибували сюди з Хакодате і Саппоро. Єпископ Мазур призначив мене істориком єпархії, тому я почав цікавитися минулим і виявилося, що в часи приналежності до Японії (1905-1945) на Сахаліні працювало 34 священики. Більшість з них - це францисканці: до складу першої групи увійшли французи, потім - німці, а остання група складалася з польських і японських священиків. Аж до грудня 2000 р. єпископ Петер Інуши був Апостольським Префектом Сахаліну (Карафуто), і оскільки католицька спільнота була знищена в 1948 р. (діяльність відновлена в 1992 р. корейськими міссіонерами з Тэгу), влада Російської Федерації ніколи нею не цікавилися. Тільки після передачі канонічних повноважень у руки Іркутську (від єпископа Інуши єпископу Мазуру) почалися непорозуміння і проблеми. В усіх своїх документах єпископ Іркутська фігурував як єпископ "Східного Сибіру і Карафуто". Тому хтось у Москві звернув увагу: він хоче передати Сахалін у руки Японії. З католицької точки зору, Ватикан цілком визнає приналежність Сахаліну до Російської Федерації: єпископ Іркутська Іржі Мазур виконує повноваження глави Сахаліну замість японського єпископа. Дотримуючись традиції, новоспечений єпископ продовжував називати Сахалін Карафуто без будь-яких політичних мотивів. З цього приводу в січні - квітні поточного року я був запрошений у МВС, у суд і бюро імміграції з метою пояснення ситуації, що склалася. Я попередив єпископа Мазура, що російські влади наполягають на використанні назви "Сахалін": згодом 10 квітня Ватикан підкорився цій вимозі. На жаль, і цього не вистачило: 19 квітня єпископ Мазур був вигнаний з Росії і,мабуть, саме тому та ж доля спіткала мене 10 вересня. От тільки це все - "мабуть". Бюро імміграції стверджує, що кожна країна має право відмовити деяким іноземним громадянам у можливості перебування на її території. Ватикан протестує, але, на жаль, безрезультатно. На сьогоднішній день я є одним з 5 священиків, вигнаних з Росії без офіційного пояснення. Різниця в тім, що попередні священики мали візу на рік чи тимчасовий дозвіл, я ж перебував на території Російської Федерації протягом 10 років і в 2000 році одержав дозвіл на постійне місця проживання до 2005 року з можливістю громадянства в 2003 р. Юристи пояснили, що цей дозвіл може анулювати тільки суд. Саме тому вважаю свою ситуацію винятковою і звертаюся до представників Захисту Прав Людини з проханням розглянути мою проблему. Мені відомо, що в багатьох японських єпархіях діють комісії "Справедливість і Світ". Так само, як і Архієпископ Москви, я сподіваюся, що вони можуть співробітничати з іншими організаціями Захисту Прав Людини. В офіційній заяві бюро імміграції в Хабаровську якийсь чиновник стверджує, що 2 місяці назад я одержав розпорядження не повертатися в країну, але в дійсності ніхто не анулював мою візу, а мій квиток з Нігаты в Хабаровськ був дійсний.

Є ще одна можлива причина. Католики мають багатьох добродійників в інших країнах, що дало їм можливість побудувати нові храми в Росії. Московський же Патріархат, що знаходиться у протилежній ситуації, побудував менше церков. Я належав до числа людей, завдяки яким у центрі Сахаліну був побудований чудовий храм, і можливо, це вплинуло на рішення про миє вигнання. В часи монархії, коли Православ'я було офіційною релігією, католикам не дозволяли будувати храми, що були б вище православних... Як не дивно, саме так було. Мабуть, Православна ієрархія бажає відновити такий порядок.

Нарешті, я хочу подякувати моїх японських друзів, особливо єпархію Йокогама за гостинність, допомогу і турботу. 10 років тому перший демократично обраний президент Польщі Лех Валенса сказав, що його мрією є перетворити Польщу в другу Японію. У ці важкі дні саме Японія стала для мене другою Польщею.

Дякую Вам усім. Хай благословить Вас Господь за Ваше співчуття і допомогу, надані російським католикам.


О. Ярослав Вишневський,

Кавасаки-асада-чо 4-8-13, Японія

Losowe / Random

JSN Epic is designed by JoomlaShine.com