×

Попередження

EU e-Privacy Directive

This website uses cookies to manage authentication, navigation, and other functions. By using our website, you agree that we can place these types of cookies on your device.

View Privacy Policy

View e-Privacy Directive Documents

View GDPR Documents

You have declined cookies. This decision can be reversed.

КАФЕДРАЛЬНІ СОБОРИ ПЕКІНУ



Останні два тижні надолужую те, що втратив два місяці лежачи як колода в постелі. Практично тільки зараз, коли з'явилися кошти й умови, почав я ударними темпами лікуватися і, відвідуючи офіс мого лікаря , розглядати місто. Моя наївність і відсутність будь яких довідників привели до того, що впопередніх текстах припустмвся маси помилок і неточностей.

Отож, відвідавши храм св. Йосипа в будній день я помітив, що там і в такі дні бувають солідні проповіді. Крім двох храмів, що побачив я у Пекіні є ще два, дійсно, кафедральні собори.

Знайшов навіть у віддалених кварталах Духовну Семінарію, побував в Адвентистів на богослужінні, побачив Пресвітеріанський Богословський Інститут.

Кафедральні собори схожі розміром на храм св. Йосипа, виходить, мої калькуляції про кількість недільних католиків у Пекіні треба збільшити в 4 рази, а то й у 20.

Цифру двадцять пекінських костьолів назвав зустрінутий мною біля Собору на Цсян Лу Мэн о. Ксаверий Чен, єпископський вікарій.

Отож моє перебування в Пекіні стало теж паломництвом, і путівка в соцкраїнуу не перешкодила моїй вірі. Щодня служу тут Літургию, частіше на квартирі, але часом і в соборі, дозволили мені це місцеві священики.

1. Дивна Черниця.

У Москві, в де який час, можна було зустріти черницю з ордена Провидіння Божого, про котору ходять чутки, що нікому не підкоряється і на життя збирає кошти дрібним бізнесом. Єпископ не в силах з нею боротися. Люди здається, до неї звикли. Така собі юродива сестра.

У Пекіні на початку богослужіння у св. Йосипа побачив особистість трошки на неї схожу і вирішив я, що після служби обов'язково до неї підійду. До кінця богослужіння, однак, вона начебто розчинилася в повітрі і шукати її було марно.

2. Ангел Охоронець.

Так подумки назвав я одного дідуся, що теж потрапив на мої очі.

Раніш думав я, що це можливо один із священиків, що приїхали з Заходу під виглядом викладачів.

Схожого дядечку зустрів я один раз у Кореї. У нього було польське коріння. У чернечому довіднику біля його прізвища стояла примітка «будь ласка, посилаючи листа, не користуйтеся церковними титулами для запобігання розкриття» Пишіть, пан Професор!

Отож загубивши черницю, я звернувся до професора і попросив у нього допомоги при купівлі лік в аптеці. Аптекарши ніяк не могли розібрати мій почерк і вимову, при спробі купити собі необхідні ліки.

Перш ніж піти туди старий познайомив мене зі своїм знайомим лікарем китайцем, що саме підійшов до нас, запропонувавши поснідати разом. За сніданком з'ясувалося, що його офіс неподалік і він запросив нас з'їздити туди разом. Поїхали ми 4 зупинки, і старий був увесь час моїм перекладачем. Мені зробили сеанс голковколювання, що тривав цілу годину, за цей час аптекарі підбирали склад китайських трав по рецепту лікаря. Прийшов час прощатися. Я подякував мому перекладачу й уточнив « чи викладач він?», у відповідь мені вручили візитку, на якій чітко було накреслено «Голландський посол на спокої», як говориться «щелепа відвалилася» від враження, яке зробив на мене той смиренний дипломат.

Кілька днів пізніше потрапив я до нього додому. Спасибі йому, в мене виявився лікар католик, котрий рекомендував мене для вікарія храму св. Йосипа...той у свою чергу дав мені координати кафедрального собору. Називається той храм у народі Південним чи Храмом костьолом Матвія Річчі.

3. НАН ТАНГ

У «Південний Храм» супроводжував мене мій Дай Фу (титул східного лікаря).

22 серпня в день Богоматері Цариці Світу зустрів нас на сходи храму о. Ксаверий Чен, що мило поспілкувався зі мною добрих 10 хвилин, поки не встали ми за вівтар, щоб провести службу разом.

Після 40 днів перебування в Китаї я вперше послужив з місцевим духовенством. Мені підготували мессал на англійському щоб я себе комфортно почував і зачитав молитву за понтифіка і місцевого єпископа Фу.

Мої забобони щодо «патріотів» стали танути як сніг на долоньці.

Храм виник 400 років тому завдяки Єзуїтам.

Дозвіл на будівництво і наділ землі одержав від Імператора, неподалік від імперського палацу, відомий у Європі і Китаї учений астроном Матвій Річчі.

Продовжував будівництво не менш відомий німецький математик Адам Шаль. Церква в азіатських

країнах проповідує спочатку серед эліт, учених людей. У Японії цей стиль зберігається донині.

Пишний фасад у стилі барокко непогано виглядає з боку метро, коли підійти ближче захоплює дух хвилювання від того, як мало доглянутий той прекрасний храм.

Схоже, так само як храм св. Михайла, собор примикає впритул до світських споруджень праворуч.

Головні ворота замкнені, у дворику прямо перед парадним входом розкопки, лагодять здається каналізацію.

Добрий десяток усіляких будиночків і хаток, у яких туляться крамнички з книжками, «прохідна», катехетичні зали і ймовірно, житло священиків. Приходиться догадуватися, тому що екскурсії мені ніхто не пропонував.

Другий запасний дворик, що веде в собор, прикрашений копією Лурдского гроту.

Собор трохи нижчий храму святого Йосипа, цегла сірого кольору. Усередині старенькі лавочки. Підлога і стіни вимагають ремонту, лише в пресвітерії мармурова підлога.

Солідний вівтар прикрашений безліччю квітів.

У закристії почувається відсутність сестричок. Три літні чоловіки, що постійно прислужують, і стежать за порядком, видн не справляються з завданням.

Тексти пісень висвітлюються на стенд прямо з комп'ютера.

Храм проникнутий молитвою набагато сильніше, ніж храм святого Йосипа.

Тут знову переконався в тому, як багато в Китаї трудилися Єзуїти.

4. БИЙ ТАНГ

Після тижня, прийнявши порядну кількість китайських трав, одержавши сотні «стріл» у живіт, ноги, коліна і навіть під нігті я звикся з болем і встиг вивчити місто настільки, що Бий Танг (Північний Храм) знайшов я самостійно. Схоже, як Нан Танг і цей храм профінансував Імператор.

Це трапилося 300 років тому. Церкву перебудовували і навіть переміщали кілька разів, відповідно до капризів чергових імператорів. Титул храму і традиції, однак, зберігалися.

Роль кафедрального собору храм виконував сто років 1860-1958. Нинішній вигляд храму легко описати фразою «торуньска неоготика». Таких храмів багато на півночі Польщі в Помор'ї. Мені, особисто, дуже вже сильно цей храм сподобався. Молитовною атмосферою перевершував він усе що раніше зустрілося мені тут в костьолах.

Я просто сів, витяг розарій і занурився в спогляданні. Я потім помітив, що протягом дня багато хто тут так поводиться.

В цьому костьолі я помітив літню черницю китаянку. На недільному богослужінні піснеспів виконував дитячий хор. Люди після Меси не квапляться, залишаючись на всякого роду заходах.

Навколо храму, традиційно, багато усяких будівель. Перед входом у храм я нарахував 4 великих леви і 60 маленьких, навколишні «дві каплички» присвячені величезних розмірів черепахам, що несуть на спині стелу з написом. Не було в кого запитати про походження і зміст декорації явно нехристиянського походження.

Догадався лише, що це спадщина змін і потрясінь, які виніс цей храм.

Після служби роздають тут парафіяльну газетку. Нарахував я тут 4 священика.

Тут бувають недільні служби, одна навіть у 6 вечора.

5. Семінарії

Духовна Семінарія знаходиться в передмісті. Знайти її нелегко.

Пекін образно поділяють на «кільця». Мій район, наприклад, на третьому кільці, семінарія на п'ятому. Якщо врахувати, що кожне кільце це додаткове 5 кілометрів виходить, семінаристи долають 25 кілометрів щоб добратися до кафедрального собору.

Район називається Хоу Ба Дя, (за восьмим будинком) що можна порівняти зі сказанням «за сьомою горою».

Таксисти, коли ми запитали про Семінарію, не задумуючись, показали нам комплекс красивих будівель, що як з'ясувалося, належав Пресвитеріанській Академії.

Прийняли там мене чемно, показали храм, заповнюючи час чекання. Чекали ми, як з'ясувалося семінариста, що, одержавши телефонний дзвінок, приїхав на велосипеді забрати мене в нашу католицьку Семінарію.

Семінарія являє собою дуже сучасну будівлю, що сильно виділяється на тлі сусідніх будівель (у прямому значені слова «сламсів»).

Двоповерховий будинок з червоної цегли, каплица з заскленим дахом на 200 посадкових місць.

Усе як у Європі: студентські зали, інфірмерій для хворих, зал відпочинку, комп'ютерна, телебачення. Навіть музичні інструменти для студентського ансамблю. Супроводжував нас брат Йосип, семінарист,що непогано розуміє англійську.

Спочатку почастував нас чаєм і тільки потім показав зали, нарешті повів до начальства.

Молодий о. ректор саме вивантажував речі привезені з навчання. 4 роки провів він у США.

Прийняв дуже чемно, розмовляючи ще години дві.

Цього часу вистачило, щоб розпитати про різні деталі з життя католиків у нинішньому Китаї.

Виявляється, у Пекіні є ще Духовна Академія, що готує викладачів і семінаристів для інших китайські єпархій. Усіх семінаристів у 12-ти Семінаріях близько 1000 чоловік. У пекінській лише 30. Таку маленьку кількість ректор пояснює демографією. Дорослійшають народжені в роки політики «однієї дитини».

Влади примушували до такої моделі. У глибинці було простійше, але приходилося платити штраф за друге дитя.

Сповістив мені, що в моєму селищі повинна бути католицька церква. Я відчув, що віруючі віддалених від центру районів почувають себе комфортнійше.

6. Протестанти

На протестантську проповідь попав я випадково, вірніше, по цікавості і від холоду.

У Пекіні почалися заморозки, тому вийшовши з кафедрального собору, зрозумів, що час терпить, і встигаю я до мого лікаря, навіть посидівши на протестантській зустрічі, заскочив я до них на хвилинку.

Зал, як багато подібних, мав підлогу з ухилом униз. От чому ноги самі вели до амфітеатру.

Усередині було дуже тепло. Тепло від юрби і від усміхнених облич.

Літній диригент розучував з людьми просту пісню, зміст якої запам'ятовується відразу «Езу в Айни»...»люблю тебе Ісусе»

На роялі допомагала йому, супроводжуючи мелодією, літня пенсіонерка. Більшість тих, що зібралися люди похилого віку. Зал нагадував кінотеатр. На підвищенні вівтар із сімома свічками. Великий амвон ліворуч. 40 посадкових місць для хору, 400 місць усередині залу для віруючих. Зал повнісінький народу.

Я прослухав два нехитрі читання юної пари місіонерів хлопця і дівчиська.

Щоб зал не заснув, читання перепліталося молитовними приспівами.

Час біг швидко. Люди зустріли тепло, іти не хотілося. Усе-таки лікар чекає. Я встав і пішов.

В дворику професійний хор готував свої пісні на суботню літургію.

Стояли два великі термоси з чаєм, видно такий звичай улаштовувати чаювання після молитви.

Можливо, і їсти будуть. Шкода подумав я, що не побачу, і потупав далі.

7. Аптеки

Лікар, що мене лікує Дай Фу трудиться в 4 різних аптеках, варто відмітити що саме в аптеках приймають пацієнтів китайські лікарі. Аптеки отут своєрідні в кожної своє ім'я і символіка.

Коли входиш в очі кидається дивна подібність з європейською аптекою, але це тільки зовні, зайшовши далі, на другий поверх чи у другий зал, першим знайдеш ряд дивних коричневих шафок із сотню шухлядок усередині.

На кожній шухляді зовні біло фарбою акуратно накреслені ієрогліфи, що означають дану травичку, корінь, чи квіточку висушеного черв'ячка, необхідного для складу, що призначить поруч сидячий з пацієнтом Дай Фу.

Ніякої магії ніяких секретів. Лікар довго і терпляче пояснює, що збирається застосувати в лікуванні.

Аптекарші дозують ліки, зважуючи на металевому блюдечку, підвішеному на паличці довжиною 30 див.

Я здорово реготав, помітивши на заскленій вітрині, серед інших компонентів Женьшеню, шкіри вужів, морських коників і...безсоромні гениталії якоїсь тварини ціною в 500 юанів, що в 10 а то і 100 разів дорожче всіх перерахованих...це китайська «віагра» подумав я, але когось запитати, слів не вистачить, непристойних жестів не зважився робити в присутності жінок.

У центрі залу прилад, що складається з трьох нержавіючих цебер занурених у герметичні скляні судини. Два шланги подають воду усередину. Комп'ютерний прилад упаковує рідину, що міститься в цебрах після кип'ятіння даного складу. Виходять красиві пакетики по 100 грамів рідини це, як правило, доза на один день. Таких пакетиків одноразово робиться 30. Можна все це зробити вдома , буде набагато дешевше, але вийде некрасиво і неточно.

Голки теж продаються в аптеці. Це герметичні пакетики по 5 до 10 штук голок від 3 до 5 сантиметрів. Ще 2 сантиметрова голівка з різьбленням як на струні від гітари, щоб у пальцях не сковзало.

Перед тим як устромити голку в тіло доктор намацує порожнє місце між кістками і сухожилами, нігтем креслить хрестик, просить глибоко вдихнути і...сміливо атакує ворога...

Нагадує мені все це пункцію нирок…і боляче і страшно: садизм і мазохізм разом…однак результат є…після всього цього почуття таке, начебто крила виросли.

Один раз націлившись 5 сантиметровою голкою в місце вище зап'ястя, лікар потрапив прямо в сухожилля. Скрутило мене, з руки струменем витекла кров…

Підсумки

Я вражений успіхами протестантів і тут у Китаї й у Росії. Це вони перемогли в боротьбі з атеїзмом.

Більше в них проповідників і волонтерів... храми повнісінькі, у середині тепло.

Не хочу сказати, що вони в усьому праві, я хочу задуматися, у чому секрет їхнього успіху. Може відповіддю стане образ двох посудин, що димлять, повних чаю і підлога що змушує йти усередину прямо до вівтаря, вийти важче, під гору.

Я одержав черговий поштовх і натхнення до міркувань.



О. Ярослав Вишневський

Guan Caj Lu - Pekin

Losowe / Random

JSN Epic is designed by JoomlaShine.com